Саміт НАТО у Вільнюсі очікувано не став для України проривом. Києву фактично не пообіцяли ні членства в Альянсі (зараз чи в найближчому майбутньому), ні реальних гарантій безпеки.
Судячи з риторики українського керівництва перед самітом і під час нього, воно до останнього моменту сподівалося, що ключових членів НАТО на чолі зі США вдасться переконати і запрошення в якійсь формі прозвучить.
При цьому Вашингтон у цьому питанні розставив усі крапки над "і" наперед, давши зрозуміти, що жодного запрошення не буде.
І на саміті у Вільнюсі по суті повторили сказане на саміті 2008 року в Бухаресті про майбутнє України в Альянсі, що українська влада явно не влаштувала. А питання гарантій звелося до нових поставок озброєнь та іншої військової, а також до політичної підтримки. При цьому навіть ці обіцянки були оформлені лише у декларацію, а конкретні договори щодо гарантій Україні ще потрібно буде обговорити, погодити та підписати з кожною з країн-гарантів окремо.
На цьому фоні обіцянка скасувати План дій щодо членства в НАТО (ПДЧ) - але з вимогою продовжувати незрозуміло скільки реформ, як і створення Ради Україна-НАТО, виглядають слабкою втіхою для команди президента Володимира Зеленського. А з урахуванням завищених очікувань в українському суспільстві від саміту, що багато в чому виникли завдяки оптимістичним заявам влади, для неї це потенційно загрожує ще й внутрішньополітичними проблемами.
Що означають для війни та ситуації в Україні підсумки саміту у Вільнюсі розповідає "Країна".
Різкість президента
У принципі, те, що запрошення Україні приєднатися до НАТО не прозвучить на саміті, зрозуміло було ще до самого заходу.
Про це говорили публічно, серед інших, президент США Джо Байден та генсек Альянсу Йєнс Столтенберг. І, напевно, цю позицію було донесено й українському керівництву.
Володимир Зеленський та генсек НАТО Єнс Столтенберг (праворуч) розійшлися на думці з приводу запрошення України до Альянсу. Фото: president.gov.ua
Але, мабуть, Зеленський і його команда все ж таки мали надію змусити американців передумати, організувавши публічний тиск.
Напередодні оприлюднення декларації саміту президент України випустив вкрай різку заяву щодо намірів Альянсу не озвучувати запрошення.
"Безпрецедентно та абсурдно – коли немає тимчасових рамок і для запрошення (!), і для членства України; і коли ж додається якесь дивне формулювання про "умови" навіть для запрошення України, - написав президент України у своєму Телеграм-каналі. - Це схоже, що немає готовності ні запросити Україну до НАТО, ні зробити її членом Альянсу, отже, залишається можливість торгуватися членством України в НАТО – у переговорах з Росією, а для Росії це означає мотивацію і надалі продовжувати свій терор, а невизначеність – це слабкість. І я відверто обговорю це на саміті.
Більше того, як пише The New York Times, у вівторок увечері Зеленський навіть погрожував не з'явитися в середу на перше засідання Ради Україна-НАТО.
Така поведінка, як пишуть західні ЗМІ, призвела американців "за лють". І команді президента України, за даними джерел DW, натякнули, що якщо Київ вимагатиме надто активно і багато, то США можуть скоротити постачання військової допомоги.
Зважаючи на все це подіяло. І в середу Зеленський значно позитивніше оцінював підсумки саміту. Принаймні привселюдно.
Щодо підсумкового комюніке, то там залишилося все те ж таки вкрай невизначене формулювання про те, що Україну запросять до НАТО, коли з необхідністю цього кроку "погодяться всі союзники", і "будуть виконані умови". Про останні детальніше розповімо нижче.
Чому ж Зеленський, знаючи наперед про ухвалене рішення, відреагував на нього досить різко?
Є версія, що президент грав на загострення не в надії поміняти формулювання комюніке, а з метою тиску на партнерів, щоб вибити з них більше бонусів. Наприклад – постачання тих озброєнь, які давно вимагає Україна.
"Ми побачили політичну технологію. Президент намагався тиснути на союзників, бажаючи добитися від них будь-якої нової можливої допомоги. А емоційний підхід допоміг йому, добре відомому лідерові у світі, ефективніше донести позицію України до відома громадськості західних країн, щоб та також підключилася до тиску". Втім, на внутрішньоукраїнську аудиторію розрахунок теж робився. Мовляв, підсумки саміту у Вільнюсі не вина України та її керівництва. Запитувати треба з керівників західних країн", - коментує політолог Руслан Бортник "Країні".
З іншого боку, поки що нічого нового щодо надання допомоги не прозвучало. На саміті обговорювалася тема передачі Україні західних літаків та американських далекобійних ракет. Але ці теми промовлялися і раніше і поки конкретні рішення щодо них не озвучені. Крім рішення розпочати навчання українських льотчиків на F-16 (але й воно було ухвалено до того).
Інші рішення щодо України, за словами Столтенберга, - це створення Ради Україна - НАТО, яка замінила однойменну комісію, багаторічну програму допомоги Альянсу та окремих країн-членів і вже згадану скасування ПДЧ. Останній пункт, втім, нівелюється необхідністю виконувати якісь "умови". Тобто все одно "домашнє завдання" Україні потрібно буде зробити, хоча воно й не називатиметься "ПДЧ".
На другий день саміту було озвучено декларацію країн G7 (у тому числі і Японію, яка не перебуває в НАТО) про гарантії безпеки для України. Це не договір про гарантії, а саме декларація про наміри такі гарантії надати. Але із цього приводу потрібно буде провести окремі переговори та підписати окремі документи. І тільки після цього гарантії набудуть чинності.
У декларації союзники обіцяють Україні нові поставки "сучасного військового обладнання на суші, у повітрі та морі з пріоритетом на протиповітряну оборону, далекобійну артилерію, вогневі засоби далекої дії, бронетехніку", навчання солдатів, допомога у розвідці, кіберзахисті та розвитку ВПК, зміцнення української та енергетики.
На той випадок, якщо Росія спробує знову напасти на Україну (мабуть, після закінчення цієї війни) країни-підписанти "мають намір негайно провести консультації з Україною" про необхідну їй допомогу та санкції проти Москви. Конкретні заходи стануть предметом для подальшого обговорення з Києвом. Втім, про безпосередній вступ країн Заходу у війну нічого не йдеться, що й зрозуміло - про небажання воювати з Росією безпосередньо заявляють усі країни НАТО, включаючи навіть Польщу та Британію.
Крім того, союзники обіцяють продовжувати роботу над притягненням, у тому числі через Міжнародний кримінальний суд, до відповідальності осіб, винних у "військових злочинах та інших міжнародних злочинах, скоєних в Україні та проти неї, включаючи напади на критично важливу громадянську інфраструктуру". А активи Росії, заморожені союзниками, не повернуть їй до відшкодування збитків Україні.
Але це ще не все цікаве у резолюції. Є там зобов’язання і для України.
Київ зобов'язується "зробити позитивний внесок у безпеку партнерів та посилювати заходи щодо прозорості та підзвітності щодо партнерської допомоги", продовжувати реформи правоохоронних органів, судової системи, боротьби з корупцією, корпоративного управління, економіки, сектору безпеки, держуправління, які " підкреслюють її відданість демократії, верховенству права, повазі до прав людини та свободи ЗМІ, а також виводять її економіку на стійкий шлях розвитку”.
Ще одна необхідна реформа - у військовій сфері, у тому числі "шляхом посилення демократичного цивільного контролю над збройними силами та підвищення ефективності та прозорості в установах та підприємствах оборонного сектору".
Гарантії чи ні
Чи можна вважати озвучене у декларації гарантіями безпеки питання відкрите.
"Звичайно, те, що називають зараз "гарантіями безпеки" ніякими гарантіями безпеки насправді не є. Мабуть, вважають, що можна - якщо ми вже всерйоз вимагали членства в НАТО - і такий фокус теж провернути. Перемога у війні - це мир, краще, ніж довоєнний, це "краще" для нас могло виражатися або у поверненні територій, або у вступі до НАТО/ЄС. Друга опція, схоже, відпадає поступово - і в цьому головна проблема для Зеленського. таку ситуацію: воюйте з Росією самі. Якщо зможете перемогти, тоді поговоримо", - написав експерт-міжнародник Капітоненко на своїй сторінці у Facebook.
Політолог Руслан Бортник також вважає, що поки що про реальні гарантії безпеки не йдеться.
"Можна констатувати, що немає рішення про членство для України і навіть про конкретні гарантії безпеки. НАТО побоюється дій Росії і прагне уникнути будь-якої ескалації. Незважаючи на поглиблення співпраці, величезної допомоги союзників у НАТО, ми, як і раніше, знаходимося на щаблі 2008 року. Якраз ставити питання: а Україна взагалі може стати членом Альянсу? І я думаю, у столицях країн-членів блоку себе про це запитують", - коментує експерт.
Президент США Джо Байден закликав Україну прискорити реформи задля членства у НАТО та ЄС. Фото: president.gov.ua
"Для Байдена було головоломкою як підтримати Україну, але не спровокувати Росію. Вони бояться її через ядерний арсенал. Часто кажуть, що НАТО - інструмент безпеки, але він може нести і небезпеку, що показали приклади Грузії 2008-го та України в 2014-2023 рр. США це запам'ятали, що саміт наочно показав, але як далі йтиме наша євроатлантична інтеграція залежить від ситуації на полі бою. Що зможемо ми і що - Росія. Закінчення війни Проте без народного схвалення Зеленський не зможе прийняти будь-яке рішення в контексті врегулювання, отже потрібен референдум на підтвердження мандату на ведення переговорів або про затвердження результатів або вибори у зміцнення легітимності, на які пішов президент Вірменії Пашинян після невдалої для країни війни з Азербайджаном.. Загалом на нас чекає гаряча осінь 2023-го", - коментує політолог Вадим Карасьов "Країні".
Наслідки саміту
Наслідки саміту можна розділити на дві частини – для війни та для розвитку внутрішньополітичної ситуації в Україні.
Почнемо з воєнних наслідків.
Ми вже писали, що одним із основних мотивів для Заходу не давати офіційного запрошення Україні є небажання повністю зачиняти двері для переговорів із Росією, яка основною метою війни оголосила нейтральний статус Києва. Про це, як писалося вище, говорить і сам Зеленський. За логікою української влади, це є неправильною стратегією, оскільки провокуватиме РФ продовжувати війну.
Водночас, у західних противників запрошення України до Альянсу логіка рівно зворотна. Там вважають, що гарантування членства в НАТО (навіть з відстрочкою на якийсь час після закінчення війни) спонукає Москву зробити цю війну нескінченною, щоб не допустити вступу України до Альянсу. А для того, щоб війну закінчити, потрібні у будь-якому разі переговори з РФ. А отже, і двері для них зачиняти не можна.
У глобальному плані це, що у Заході у принципі допускають переговори з Росією припинення війни деяких компромісних умовах.
Як повідомляє DW із посиланням на джерела, "у деяких учасників саміту склалося враження, що адміністрація Байдена не відмовилася від ідеї розміну безпеки України на території".
За даними DW, вже до кінця цього або на початку наступного року Вашингтон підштовхуватиме її до мирних переговорів з відмовою від частини окупованих територій, що стане успіхом для "миротворця" Байдена у рік президентських виборів у США.
Володимир Зеленський двічі у своєму виступі на саміті говорив, що Київ такий варіант не влаштовує.
Хоча варто нагадати, що раніше в американських ЗМІ вже публікувалися дані про такий собі "стратегічний план" Києва, який мав на увазі вихід української армії до кордонів Криму. Після чого українська влада хотіла запропонувати Москві укласти мир, залишивши їй Крим, але в обмін вимагавши погодитися зі вступом України до НАТО. Тоді існування такого плану у Києві категорично спростували, але не можна повністю виключати, що певні компроміси в Україні, в принципі, допускають.
Але зрозуміло, що характер і масштаб цих компромісів та будь-які умови для переговорів зрештою залежатимуть від ситуації на полі бою.
Наразі перейдемо до внутрішньополітичних наслідків рішень саміту НАТО.
Напередодні саміту влада створила у суспільстві вкрай завищені очікування від його результату. Які тепер, виходить, не справдилися. За що Зеленського вже почала критикувати опозиція.
Однак проблема може бути і набагато ширшою.
Однією з основних причин того, що НАТО не поспішає брати до свого складу Україну в Альянсі, називають високий рівень корупції в країні.
І це вже спричинило початок цілої кампанії на тему "у той час як ЗСУ героїчно воюють на фронті і відповідають уже всім стандартам НАТО, керована Зеленським громадянська сфера загрузла в корупції, через що нас і не беруть у НАТО, а перемога у війні віддаляється".
"Не буде реформ, боротьби з корупцією, свободи слова та демократії - не буде НАТО. Наші ЗСУ поки що єдина в Україні сфера, яка повністю відповідає стандартам Альянсу, над іншим треба працювати", - написала у своєму телеграм-каналі народний депутат Ірина Геращенко із "Європейської солідарності".
Також по соцмережах розповсюджуються відео з військовими, які кажуть, що в НАТО Україну не беруть через "яйця по 17 гривень за штуку" (натяк на корупційний скандал навколо закупівлі продовольства для потреб міністерства оборони). І також проводиться думка про те, що ЗСУ стандартам НАТО відповідають, а ось решта в країні наскрізь корумпована і закриває нам дорогу до Альянсу.
Ця кампанія, звичайно, прямо б'є по Зеленському.
Поки що її не можна назвати занадто потужною. Вона перебивається контркампанією з боку влади, в рамках якої західних політиків малюють "слабаками", який "злякалися Путіна" і саме тому (а не через корупцію) бояться брати Україну в НАТО. Та й сам Захід дуже обережно зараз підходить до критики Зеленського.
Але теми "в НАТО/ЄС нас не беруть через корупцію" і "все окрім ЗСУ погрязло в корупції" може стати однією з основ майбутньої стратегічної лінії різних груп опозиції з дискредитації президента та його команди.
Щоправда, вистрілити вони на повну силу можуть або після закінчення війни (особливо у разі, якщо її підсумки не збігатимуться з тим, що зараз обіцяє влада), або у разі її затягування в умовах відсутності великих перемог на фронті.