У західній пресі йдуть суперечливі оцінки настання Збройних сил України (ЗСУ) у Курській області Росії
Наступ України на російську територію видовищно, але стратегічно – глухий кут, пише швейцарський оглядач Андреас Рюєш у статті для Neue Zürcher Zeitung.
"Ефект несподіванки зійшов нанівець, і російські війська, які опинилися в скрутному становищі, тепер можуть реорганізуватися. Північне угруповання російських збройних сил, сформоване навесні і розгорнуте в цьому прикордонному районі, являє собою велику силу сумнівної боєздатності, що складається з безлічі підрозділів. Але її чисельна перевага має стати проблемою для українців», – вважає автор.
За його словами, блискавичний наступ має і зворотний бік: лінії постачання стають дедалі довшими, і для подальшого просування необхідне підкріплення. Таким чином, ставки у грі Києва у ва-банк стануть ще вищими.
"Так що ж хоче українське керівництво? Можна припустити кілька цілей – реалістичних та менш реалістичних. Київ зацікавлений у тому, щоб відвернути увагу від тривожної ситуації на Донбасі та вселити в населення нову впевненість у власній ефективності. Йдеться також про досягнення обмежених військових цілей., включаючи руйнування інфраструктури", – пише Рюєш.
Однак, додає він, надія на те, що тепер Москва буде змушена перекинути велику кількість військ із Донбасу до Курська, не виправдана. У Кремля ще достатньо інших резервів. Аргумент про те, що подібні військові дії можуть деморалізувати населення Росії та налаштувати його проти путінського режиму, також непереконливий. Завдяки тотальному контролю за ЗМІ Кремль легко керує думкою населення.
"Загалом, Україна, ймовірно, більше втрачає, ніж набуває від нападу. Те, що конфлікт в Україні – це "війна на виснаження", сьогодні вважається загальновідомим, але його значення часто неправильно оцінюється. У війні на виснаження не має значення, хто отримає якусь територію – важливо те, як це змінить відносну бойову міць двох сторін”, – йдеться у статті.
За словами автора, головна проблема для українців – нестача військових. При такому наступі ризик великих втрат набагато вищий, ніж під час оборони. Крім того, постає питання, чи не виявляться війська, розміщені в Курську, більш корисними на хисткому донбаському фронті.
Він вважає, що Курська прикордонна область не має стратегічного значення для українців, і тому не йдеться про створення там довгострокового плацдарму.
"Поки незрозуміло, чим закінчиться наступ. Якщо українці не проґавлять слушний момент для відступу, вони можуть здобути тактичну перемогу. Але війну таким чином не виграти; у стратегічному плані раптовий маневр "Курськ" – це глухий кут", – пише Рюєш.
А ось на думку Бі-Бі-Сі наступ ЗСУ мав сенс.
"Коли Київ розпочав транскордонний рейд до Курської області, деякі військові експерти поставили питання: "Навіщо?"", - йдеться у публікації.
Видання нагадує, що одна з головних проблем України на полі бою – людські ресурси: Росія має більше солдатів, і вона все ближче підходить до Покровська. Тому відправлення сотень українських військовослужбовців до самої Росії виглядало нелогічно в очах деяких спостерігачів.
Та не всіх. Так, військовий аналітик Михайло Жирохов сказав, що Росія змушена була перекинути туди частину військ з лінії фронту на сході України.
"Якщо подивитися на офіційні звіти, то в районі Донецька було скинуто значно менше за російські плануючі бомби... Це означає, що літаки, які їх несуть, зараз знаходяться десь у Росії", – сказав він.
Також є припущення, що цей наступ робився, щоб запобігти російській атакі на північ Сумської області.